slide1slide2slide3slide4slide5slide6slide7slide8slide9slide10

Регіональна філія 'Придніпровська залізниця'
АТ 'Укрзалізниця'

Ви знаходитесь на офіційному сайті регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця".

Дніпропетровщина, Монастирський острів 16/3/2011

(до нотатника туриста)

Сучасна Дніпропетровщина переважно відома як великий індустріальний центр України та батьківщина української політичної еліти. Втім, туристам тут є на що подивитись.

Одне із найромантичніших і найпривабливіших місць обласного центру – Монастирський острів. Початок його історії, пов’язаної з життям людини, фахівці відносять до IX ст. до н.е., коли островом володіли племена кімерійців, що населяли більшу частину північного Причорномор’я.

З VII ст. до н.е. острів стає священною обителлю для скіфських племен, відвідати яку вважали за свій обов’язок скіфські царі. Скіфське володіння островом тривало близько тисячі років і завершилося Великим переселенням народів, коли, втративши панівне становище в Східній Європі, скіфи розчинилися серед інших народів.

За переказами, в I ст. н.е. острів, який усе ще знаходився під владою скіфів, відвідав апостол Андрій Первозванний і встановив на місці скіфського святилища християнський хрест.

Подальша доля острова протягом кількох століть щільно пов’язана з християнською релігією. У IX століття константинопольські ченці зводять тут чернечий скит, що проіснував до монгольського нашестя 1240-го року, коли острів разом з усіма острівними об’єктами був розорений і спалений. Є відомості, що в стінах тутешнього монастиря княгиня Ольга ховалася від бурі дорогою в Царьград у 957 році; тут зупинявся київський князь Володимир Великий у поході на Корсунь (Херсонес) у 988 році. Коли в 1152 році великий князь Мстислав Ізяславович розбив половців на річках Оріль та Самара, він також відвідав \"святой Днепровский остров Монастырску и всеми силами старался поддержать эти святые места от нападения кочевников\".

Люди знову з’являються на острові лише в XVII столітті. Це було пов’язано з відновленням християнської діяльності ченців, які заселили його печери. За документальним відомостями, острів у той час повністю відновив свою флору і фауну. З 1747 року острів офіційно був закріплений за Пустинно – Миколаївським Запорізьким монастирем.

Сад на острові завдячує своїм існуванням відставному осавулові Запорозької Січі Лазарю Остаповичу Глобі (1689 -1793), який після оселення на берегах Дніпра у 1743 році почав активно засаджувати землі, виділені йому Кодацькою паланкою (у тому числі й острів) плодовими та декоративними деревами.

Будівництво Катеринослава, центром якого мала стати нагірна частина, привернула до острова особливу увагу князя Г.А. Потьомкіна-Тавричеського - тут він планував розмістити університет, а для зручності сполучення - побудувати міст через Дніпрову протоку. Водночас перший архітектор Катеринослава, академік архітектури француз Клод Геруа бачив на о. Монастирському місце для відпочинку. Однак жодному з цих планів не судилося втілитись у життя.

Нетривалий період з 1820 по 1845 острів за наказом керуючого німецькими колоніями статського радника Контеніуса знаходився в управлінні Катеринославського училища садівництва.

Після передачі в 1845 році в розпорядження лісового відомства острів намагалися пристосувати для розведення смолистих порід дерев, однак ці спроби завершилися невдачею.

У 1863 році острів вперше переходить у приватне володіння – до пана Рябіна за 4000 рублів.

Після зміни кількох приватних власників острів на початку ХХ ст. стає міським володінням, що дозволяє міській управі використовувати його як опори для залізничного мосту й організувати на його території базу яхт-клубу.

У 1956 році острів, після з’єднання мостом з правобережною частиною Дніпропетровська, став невід’ємною частиною міського парку ім Т. Г. Шевченка. За рік, до 40-річчя Жовтневої революції, він отримав назву Комсомольський і відтоді є улюбленим місцем городян та гостей Дніпропетровська. Центром паркової композиції став пам\'ятник Кобзареві (скульптори І.С. Зноба і В.І. Зноба).

У 1999 р. у північній частині острова, якому повернули стару назву, був побудований православний храм на честь Святого Миколая, який вдало вписався в ландшафт та історичну долю цього місця.

Сьогодні на Монастирському острові, що є зеленою зоною відпочинку, розташована частина парку імені Т.Г.Шевченка, міський пляж, кілька кафе, атракціони, водна станція, зоопарк, виставка риб у будівлі Акваріума, організовані катання на конях для дітей та дорослих.


Як добратись до Монастирського острова: Один з варіантів - залізницею до Дніпропетровська, а далі громадським транспортом до набережної імені Леніна.